“Раніше людей з інвалідністю не було видно”. Андрій Щербацький розповів про свою роботу в центрі реабілітації “Гармонія”

На одному із занять чоловік розповідає, як виготовити олійну свічку з підручних матеріалів. Його вихованці спостерігають за процесом через екран моніторів. З початком війни більшість занять в Центрі перенесли в онлайн режим.

“Наталко, як думаєш, із чого можна зробити от таку свічку?” – запитує чоловік.

Після відповідей підопічних Андрій показує, як зібрати свічку з підручних матеріалів. Все, що потрібно – це баночка (або картоплина), шнурівка з якісної тканини та трохи олії.

“Від такої свічки – багато світла не буде, але зорієнтуватися в кімнаті допоможе”, – пояснює викладач.

“Андрюша, а не можна зробити дві таких свічки, щоб було більше світла?”, – запитує хтось із вихованців Центру.

“Можна хоч п’ять зробити”, – віджартовується Андрій.

Робити щось своїми руками він почав ще з дитинства.

“Я сам рибалка, люблю подорожувати, відпочивати. Для того, щоб мені було комфортно ночувати, наприклад, на природі – я маю зробити для себе якусь подовжувальну лопатку, чи телескопічну палку з магнітом, щоб було зручно діставати якісь речі”, – розповідає Андрій Щербацький.

На візку чоловік із 18 років. З 2009 року проходив реабілітацію в “Гармонії”, потім став активніше себе показувати, організовувати різні заходи. Так і залишився тут працювати.

“Раніше ми були в маленькому приміщенні, на базі дитячого садочка. Там була і майстерня, і масажний кабінет, комп'ютерний кабінет, тенісний стіл… І це все було в одному приміщенні”, – згадує Андрій Щербацький.

У 2016 році за сприяння міської ради Центр переїхав у нове приміщення на Замості. Втім і тут, жартує Андрій, їм скоро буде замало місця: “Ми весь час розширюємося, ростемо, розвиваємося, проводимо нові заходи”.

Він і сам веде активний спосіб життя, є трикратним чемпіоном України зі спортивної риболовлі.

“Я й сам проводжу турніри у Вінниці. З'їжджаються всі мої друзі-рибалки, ми відпочиваємо, проводимо між собою спаринги. Це круто. Цим потрібно займатися, тому що життя настільки коротке, що навіть от такі елементарні речі не потрібно пропускати повз”, – розповідає Андрій.

У свої 32 роки чоловік об’їздив “ледь не пів світу” і на цьому точно не планує зупинятися.

“Розумієте, раніше людей з інвалідністю не було видно. Зараз такий час, що людина понад усе. Люди починають цінувати не тільки свій час і своє середеовище, вони починають реалізовувати себе. Я маю багато знайомих, які перебуваючи на інвалідному візку мають свій бізнес, тримають поля, ферми, ставки. І все це вони роблять будучи на візку і маючи інвалідність. І це не дає їм якихось знижок. Головне – бажання. А можливості завжди знайдуться”, – підсумовує Андрій Щербацький.