Здають кров, дають надію: працівники Вінницької транспортної компанії вкотре стали донорами

Цього разу понад пів сотні працівників здали кров для тих, хто її потребує найбільше: поранених військових, онкохворих, пацієнтів після складних операцій.

«Наші водії, енергетики, ремонтники — це не лише люди, які щодня забезпечують рух міста. Це вінничани з великим серцем. Вони розуміють, що кров - це те, чого не купиш і не заміниш. І кожен, хто здає її, стає рятівником для тих, хто бореться за життя, на полі бою чи в лікарняній палаті», – зазначає керівник Вінницької транспортної компанії Олександр Нечаєв.

Виїзна бригада станції переливання крові працювала просто на підприємстві, у зручних і безпечних умовах.

«Ми планували прийняти пів сотні донорів, але прийшло навіть більше – 53 людини, – розповідає лікарка станції переливання крові Наталія Лабунська. – Під час переливання ми завжди підбираємо саме ту групу, яка підходить конкретному пацієнтові. Кожна група крові важлива, бо кожна рятує життя. Для самих донорів це також користь: організм оновлюється, активізується імунна система, покращується кровообіг. Особливо для чоловіків, адже утворюються нові еритроцити, поліпшується обмін речовин».

Лікар додає, що навіть легкий нежить без температури не є протипоказанням, головне – самопочуття донора. А от при аутоімунних хворобах, високій температурі чи застуді, краще зачекати, щоб не зашкодити собі.

У мирний і воєнний час донорство залишається питанням життя. Кров потрібна завжди: і на фронті, і в лікарнях. Сьогодні кожна крапля може стати шансом для пораненого бійця, пацієнта з операційної чи дитини, яка проходить курс лікування.

«У мене рідкісна група – перша мінус, тому знаю, наскільки важливо, щоб донори приходили регулярно. Це не лише допомагає іншим, а й корисно для самого організму, адже покращує кровообіг, кров оновлюється. Коли телефонують із центру переливання – не ігноруйте, приходьте. Це небагато часу, зате справжня допомога. Сьогодні я дізнався, що, щоб стати почесним донором, треба зробити 40 донацій. У мене вже сім, тож залишилось ще тридцять три. І я точно не зупинюсь», – розповів Владислав Луценко

У колективі ВТК кажуть: бути донором для них – це не разова акція, а частина культури турботи й взаємодопомоги, яку працівники компанії підтримують роками. Адже транспорт рухається завдяки людям, і життя триває завдяки тим, хто не вагається поділитися його частинкою.