Вінниця 8 квітня прощається з оборонцями України Андрієм Загнибедюком та Олександром Тарасенком

Андрій Загнибедюк боронив нашу державу від ворога у лавах 154-ї окремої механізованої бригади. Був стрільцем-санітаром. Загинув торік 27 вересня під час виконання бойового завдання поблизу міста Гірник Покровського району Донецької області. Воїну було 46 років.

У нього залишились батьки, дружина з двома донечками, брат та сестра.

«Довгий час Андрій вважався безвісти зниклим. Ми до останнього сподівалися, що він десь у полоні та зрештою повернеться до нас живим. Але нещодавно отримали невтішну звістку про його загибель – це величезне горе та непоправна втрата не лише для нашої родини, а й усіх, хто знали Андрія», – каже дружина полеглого Героя Наталія.

Народився Андрій Загнибедюк 17 травня 1978 року у Вінниці. Навчався у 18-й школі, а згодом – у технічному ліцеї, по закінченні якого здобув освіту на факультеті машинобудування Вінницького національного технічного університету. До повномасштабного вторгнення працював у сфері торгівлі та ремонту гідрообладнання.

«Андрій ніколи не відпочивав, бо завжди знаходив, що робити, нікому не відмовляв у допомозі. У цьому він був дещо схожий на супергероїв, за пригодами який любив спостерігати у кінострічках, – розповідає жінка. – Звичайно він не мав якихось чарівних обладунків та у них і не було необхідності, бо його суперсила полягала у доброму серці, завжди відкритому для тих, хто перебував у скруті та потребував підтримки…»

Церемонія прощання з Андрієм Загнибедюком розпочнеться сьогодні о 9:00 – за адресою: вул. Шевченка, 9-А (Вінницькі Хутори) та об 11:00 – у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору.

Чин поховання воїна відбудеться на Алеї Слави Сабарівського кладовища. Початок о 12:30.

Олександр Тарасенко добровольцем долучився до захисту Батьківщини на початку повномасштабного російського вторгнення. Виконував військові завдання у складі 59-ї окремої штурмової бригади імені Якова Гандзюка на покровському напрямку. За сумлінність та ініціативність неодноразово був відзначений командуванням частини. На жаль, важкі бойові будні далися взнаки. Серце воїна припинило битися 4 квітня. Олександру навічно залишилося 55 років.

«Рішення йти боронити України Олександр прийняв миттєво. Став до зброї вже у другий день великої війни та жодного разу не пошкодував про це. Разом із побратимами робив усе, щоб наблизити Перемогу та якомога з меншим втратами», – розповідає Сергій, молодший брат Небесного Воїна, для якого той був прикладом для наслідування.

Волею долі Олександр Тарасенку народився в Краматорську на Донеччині 4 жовтня 1969 родина, проте дуже швидко родина переїхала до Вінниці. Тут пішов до першого класу та закінчив 29 школу, а по тому – Немирівський будівельний технікум та згодом – Київський національний університет будівництва і архітектури. Тривалий час працював у будівельно-випробувальній лабораторії АТ «Вінницягаз». Останніми ж роками перед повномасштабним вторгненням – майстром на підприємстві з виготовлення меблів.

«Олександру було важливо бачити, що його праця приносить користь людям. Це його надихало та додавало сил для саморозвитку. Він ставив перед собою цілі, яких наполегливо досягав. І вважав за обов’язок підтримати тих, хто так само як він, попри випробування та виклики, йшов до своєї мети», – каже брат воїна.

Олександр опікувався матір’ю та виростив двох синів, які наразі обрали технічну освіту: старший – закінчив ВНТУ, молодший – штудіює науку в одному з коледжів Великобританії. А разом із другою дружиною ростив доньку та онуку.

Церемонія прощання з Олександром Тарасенком відбудеться сьогодні о 10:40 – за адресою: вул. Київська, 128 та о 12:00 – у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору.

Поховають воїна о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Щирі співчуття рідним та близьким. Вічна пам'ять та слава Героям!