У вінницьких книгозбірнях відбулись тематичні заходи до Дня пам’яті жертв голодоморів в Україні

Із здобуттям незалежності Україна пройшла великий шлях у прийнятті та усвідомленні наслідків голодоморів. Розкриття архівів і дослідження цього питання відкрило правду про злодіяння радянської влади як для українців, так і для всього світу.

Це був геноцид, спланований тоталітарним режимом, аби зламати опір українських селян, змусити їх відмовитися від власної землі, від культури, від самоідентичності. Села залишалися без продовольства, хліб забирали під примусом, а будь-які спроби виїзду чи отримання допомоги каралися смертю.

Цього року українці втретє вшановують жертв голодоморів в умовах повномасштабного вторгнення росії, спадкоємиці комуністичного режиму, яка знову коїть злочини проти людяності на українській землі. Ці трагічні події ще раз наголошують: ті, хто чинить злочини проти людства, мають бути засуджені, а жертви – достойно вшановані.

Цього року День пам’яті жертв голодоморів проходив під гаслом «Запали свічку пам’яті за жертвами Голодомору. Борись за Україну та підтримуй воїнів».

Зокрема, у книгозбірнях Вінницької міської централізованої бібліотечної системи відбулись тематичні пам’ятні заходи.

Година пам’яті «Голодомор в Україні: говоримо сьогодні, пам’ятаємо завжди» відбулася у бібліотеці-філії №7, «Голодомор 1932 – 1933 рр. – геноцид українського народу» – у книгозбірні № 12, «Жнива скорботи. Голодомор мовою фактів» – у філії № 21, «Скорботна свіча пам’яті» – у Центральній бібліотеці для дітей та юнацтва. Урок історії «Пам’ятати, щоб не повторилось» – у філії №5, «Запалимо свічку пам’яті» – у філії № 2, презентації книжкових виставок: виставка-реквієм «Чорним болем пече серце» – у книгозбірні №4, виставка-вшанування «Злочин проти нації» - у філії №20, «1933 рік: Хроніка голодного геноциду» – у філії №1.

Як зазначила директорка ЗК «Вінницька міська централізована бібліотечна система» Олена Заквацька жива пам'ять є ключовим елементом у боротьбі за правду та справедливість.

«Уроки історії мають надихати нас бути сильними перед новими викликами. Як і тоді, сьогодні ми боремося за право бути, за збереження своєї національної ідентичності. Голодомори в Україні та інших регіонах світу були не лише актами геноциду, а й великою людською трагедією, яка залишила невиправдані страждання та втрати життів мільйонів людей. Ціною неймовірних зусиль українській нації вдалося пережити ті страшні події, проте пам'ять про них залишається у кожній українській родині. Обов'язок кожного з нас згадувати та шанувати пам’ять загиблих. Адже вшанування їхньої пам'яті допомагає нам уникати повторення подій, які можуть призвести до подібних трагедій у майбутньому», – каже Олена Заквацька.