Школярі з родин військових у Вінниці отримали наплічники з приладдям для навчання і творчості

Гості на поріг 18 ліцею – лунає повітряна тривога. Злагоджено та швидко учні разом із вчителями спускаються в шкільне укриття. Саме там малеча і знайомилась із новими «дорослими друзями»: Юлією Павлюк, керівницею Центрального регіоналшьного центру Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими та Оксаною Яценко, директоркою департаменту освіти Вінницької міської ради.

«Подарунки отримали дітки з родин наших Героїв і Героїнь – військових, які перебувають у полоні, вважаються зниклими безвісти та тих, які зараз воюють за нашу Україну. Це один зі способів підтримати їх у складних життєвих обставинах. Ми розуміємо, як важко зараз мамам, які самі перебувають у стані тривоги чи втрати, тому для нас важливо показати: ви не самі, про вас пам’ятають. Ми поруч», – розповідає Оксана Яценко.

У наплічниках все необхідне для школи: зошити, ручки, олівці, пенали, альбоми для малювання, кольоровий папір, фарби. Юлія Павлюк зазначає – хоч в Україні триває війна, важливо, щоб у середині дитинства залишалося місце для радості, підтримки та відчуття: поруч є дорослі, які завжди готові допомогти.

«Кожна дитина, яка сьогодні отримала наплічник, – син або донька нашого Героя-Захисника. Ці діти сильні, але їм потрібна підтримка. І це не лише допомога – це дружнє плече. Те, що дає надію. Подарунки маленьким школярам, діткам Захисників та Захисниць, для навчання і творчості – це допомога, яку передбачає проєкт “Люди Майбутнього”, що реалізується Координаційним штабом з питань поводження з військовополоненими та охоплює багато шкіл по всій Україні. У межах цієї ініціативи нас підтримало Міністерство освіти Узбикістану», – зазначила Юлія Павлюк.

Діти з радістю оглядали нові рюкзаки та шкільне приладдя. Ділилися, що покладуть у кишеньки та відділення.

«Я люблю спорт, але ще більше – малювати! Тому беру з собою олівці, фарби, кольоровий папір. І ще один пенал тепер у мене є, все тепер лежатиме на своєму місці», – розповіла першокласниця Єва.

«У мене новий рюкзак! До нього буду класти взуття на дзюдо, і рушник, бо скоро піду на плавання. Треба мати все, що потрібно!», – по-дорослому, раціонально мислить вголос першачок Артур.

У 18-му ліцеї, як і в багатьох школах Вінницької громади, працює цілісна програма психологічної підтримки. Діти вивчають основи емоційного інтелекту, беруть участь у творчих заняттях, арттерапії, спілкуються з фахівцями.

«Наші діти вже четвертий рік навчаються в умовах війни. І хоча, здається, що вони звикли до тривог та перебування в укритті, все одно потребують емоційної та психологічної підтримки, малюки, іноді, лякаються, хочуть додому. Тому ми повинні зробити все, щоб школа залишалася для них безпечним, світлим простором. Місцем, де їм добре, і де вони не самі», – зазначає директорка ліцею Катерина Поджаренко.

Для цієї малечі навчальний рік почався з уваги, турботи. Важливо, щоб у середині їхніх сердечок залишалося місце для радості, відчуття безпеки, та впевненості, що поруч дорослі, які завжди готові допомогти.